ПУСТУНИ НА ПАРОПЛАВI



Категории Микола ТрублаÏНi ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Оповiдання Яшка i Машка Наш пароплав iшов теплими пiвденними морями. Якось ми зупинились бiля берегiв Африки. До нас на човнi пiдплив негр. Вiн продав морякам двох мавпочок. Руденькi мавпочки були завбiльшки як кiшки. ïх узяли на мотузочки й потягли на пароплав. Звiрята впирались, вищали, мотали головами, дриҐали лапками, мотали хвостами — не хотiли залишати негра. Тодi сивий боцман схопив ïх руками i забрав на палубу. Пароплав рушив у дальшу путь. Мавпочки швидко звикли до нового мiсця. Незабаром вони стали улюбленцями команди. Моряки назвали ïх Яшкою i Машкою. Яшка любив чiплятись хвостом за перекладини i, звисаючи головою вниз, розгойдувався, нiби справжнiй фiзкультурник. Машка раз у раз пiд час снiданку плигала на стiл, хапала грудку цукру й миттю зникала. Шоколад боцмана Наш боцман сховав у шухлядi стола двi коробки шоколаду. Якось, виходячи з каюти, вiн не причинив дверей. Зацiкавлена Машка всунула мордочку в щiлину. Потiм ускочила в каюту й почала господарювати там. Вона плигала по лiжку й зазирала до шухляд у шафочцi i в столi. Коли боцман повернувся, перед самiсiньким його носом на палубу виплигнула Машка. В зубах вона тримала коробку шоколаду. Боцман погнався за мавпою. Звiреня легко, мов пташка, метнулось по пароплаву. Матроси з голосним смiхом i свистом поспiшили боцману на допомогу. Проворна Машка не давалась до рук. Вона плигала, ховалась, стрибала. Галас i метушня знялись на палубi. Розохоченi несподiваною розвагою матроси не шкодували нiг. — Половину шоколаду тому, хто вiдбере коробку! — крикнув боцман, наздоганяючи хвостатого злочинця. Та ось мавпа випустила коробку, а сама метнулась на щоглу. Радiсно боцман схопив коробку й одкрив ÏÏ. Матроси заглянули туди й зареготали. Коробка була порожня. Машка ж сидiла на щоглi, доïдала шоколад i вищала вiд задоволення. Омар Матроси купили великого омара. Це — великий морський рак. У нього довжелезнi й тонкi, мов соломинки, вуса. Яшка пiдбiг до омара й зупинився. Подивився i од цiкавостi почав чухатись. Потiм насупився i ляснув рака лапкою. Омар стиснув клешнями його лапку. Мавпа зойкнула, заверещала. На той вереск прибiг боцман i розняв раковi клешнi. З криком Яшка побiг геть. Вiд спеки омар загинув. Мертвого омара поклали сохнути на сонцi. Гарний рак, мов розмальований синьою, червоною, зеленою фарбами, з широко розставленими вусами, лежав пiд тропiчним сонцем. Випадково пiд час роботи боцман опинився бiля омара. Вiн застав там Яшку. Мавпа обламувала омаровi вуса. Вона шматувала ïх, нiби дражнячись, i викидала геть. Але клешнiв не зачiпала. Мавпа ïх боялася. — Опiкшись на молоцi, води боïшся,— сказав, усмiхаючись, боцман. Нiчна тривога Бiля корабельного дзвона боцман поставив високу скриню. Матроси скаржились, що та скриня заважає ïм вибивати склянки. Вибивати склянки — значить видзвонювати в корабельний дзвiн години. Одну годину б'ють так: бам-бам; коли двi — бам-бам, бам-бам; коли чотири — бам-бам, бам-бам, бам-бам, бам-бам! Бiльше чотирьох годин не б'ють. Через кожнi чотири години знов починають так само. Коли на пароплавi трапляється пожежа, тодi б'ють у дзвiн швидко й довго: бам! бам! бам! бам! бам!.. Боцман обiцяв забрати скриню. Але не встиг вiн виконати свою обiцянку, як сталась незвичайна подiя. Уночi всiх розбудили швидкi удари дзвона: бам! бам! бам! бам! бам!.. Дзвiн сповiщав про пожежу. Хто спав, хто не спав, — усi вибiгли на палубу, готовi рятувати пароплав од вогню. Дзвiн замовк. Нiде не видно полум'я. Хтось пустував. Моряки, обуренi з такого жарту, розiйшлися спати. Через двадцять п'ять хвилин знов почулось гасло пожежноï тривоги. Бам! бам! бам! бам! бам!.. — кликав дзвiн усiх нагору. I знов на палубi нi вогню, нi того, хто зняв тривогу, не застали. Минуло пiвгодини, i втретє повторилось те саме. Пiд кiнець ночi боцман заховався поблизу дзвона, щоб зловити негiдного жартiвника. Незабаром вiн побачив у напiвтемрявi, як до дзвона тихенько пiдiйшла Машка, скочила на скриню, вхопила мотузок i почала дзвонити. Мавпа часто спостерiгала, як матроси б'ють у дзвiн. ïй хотiлось теж покалатати, але вона не могла дiстати, поки там не поставили скриню. Пустуни рятують боцмана Опiвднi сонце стояло просто над головою. Спека надзвичайна. На одкритому мiсцi палуби — жодноï людини. Всi ховались у затiнках. Боцман вийшов, щоб полити розпечену палубу морською водою. В руках у нього мiдна труба насоса, з якоï ллється вода. Боцман вийшов без бриля. Волосся у нього коротко обстрижене. Сонце напекло голову, боцман зомлiв i впав. Нiхто, крiм мавпочок, цього не бачив. Вони пiдскочили до боцмана i, схопивши трубку насоса, почали бавитись. Пустуючи, бризнули на лежачого моряка водою, i розохотившись, облили його з голови до нiг. Вiд води боцман опритомнiв. Ловля летючих риб Боцман захотiв помити брудний мiшок. Вiн прив'язав його мотузкою i викинув через кругле вiконце своєï каюти в море. Од швидкого руху пароплава мiшок полоскався у морськiй водi. Залишивши мiшок купатись, боцман вийшов з каюти, зачинив дверi на ключ i пiднявся на верхню палубу. Погладивши вуса, глянув на море. Серед дрiбноï хвилi показалась величезна акула. Моряк розгледiв ïï коротке тупе рило та чорно-синювату спину. З води почали вискакувати летючi риби. Мабуть, ïх сполохала акула. Окремi рибки перелiтали через пароплав i поринали у воду. Обидвi мавпочки почали пiдплигувати, намагаючись впiймати рибок. Вони кидались на всi боки. Але риби летiли швидко, i мавпи жодноï не впiймали. Та ось Яшка i Машка разом пiдскочили над бортом i вдарились одне об одного. В ту ж мить повiтря розiтнув жахливий зойк. Мавпи зникли з палуби й шубовснули у воду. Людина в морi Враз пролунало: — Людина за бортом! То боцман, схопивши рятувальний круг, стрибнув у море. Коли повернули назад пароплав, людина в морi здавалась ледве помiтною цяткою. Моряки побачили, як акула теж повернула i попливла туди, де видно було боцмана. Всi захвилювалися. Пароплав поспiшав повним ходом i безперервно гудiв. Так хотiли вiдiгнати морського хижака. Акула зникла пiд водою. Та ось ïï плавники мигнули поблизу боцмана. У кожного, хто стояв на палубi, тривожно стиснулося серце: чи вдасться врятувати боцмана? Скоро наблизились до нього. Спустили шлюпку. З води витягли боцмана i Яшку. Всi зрозумiли, що Машка потонула. В ту ж хвилину поблизу показались могутнi плавники акули. — Ти думав про неï? — спитали боцмана, показуючи на акулу. — Це велетенська малозуба акула, — вiдповiв старий моряк, — вона нiколи не нападає на людей. Друга коробка шоколаду Попискуючи, Яшка тулився до боцмана. Матросам здавалось, що у мавпочки на очах сльози. Всiм стало сумно. Всiх пройняв жаль за Машкою. Шлюпку пiдняли на пароплав. Боцман, весь мокрий, мовчки пiшов у свою каюту. Вiн вiдчинив дверi i побачив... Машку, що сидiла на столику i гризла шоколад з другоï коробки. Моряк остовпiв. Машка, схопивши недогризок шоколаду, метнулась крiзь вiкно у море. Боцман пiдбiг до столу й насилу просунув голову у вiконце. Вiн побачив мавпочку, що трималась на мотузку, яким вiн прив'язав мiшок. Моряк догадався, що, коли мавпи падали з палуби, Машка схопилась за цей мотузок i врятувалась.
ПУСТУНИ НА ПАРОПЛАВI